Пенсійний збір було введено як тимчасовий захід у 1998 році з метою погашення заборгованості з виплати пенсій. Протягом останніх років ставка пенсійного збору неодноразово знижувалася – з 1,5% до 1,3% у 2006 р., з 1,3% до 1,0% у 2007 р., з 1,0% до 0,5% у 2008 р. та до 0,2% у 2009 р.

Практика функціонування валютного ринку підтверджує, що намагання вирішити проблему наповнення Пенсійного фонду України за рахунок валютних операцій – хибний шлях. Існування пенсійного збору суттєво здорожує вартість валюти для населення. Зокрема, для осіб, які мають кредитні зобов’язання в інвалюті. Ефективність валютного ринку погіршується: ліквідність падає, спред зростає, продавців і покупців стає все менше. Тим паче, що пенсійний збір сплачують не всі, мають місце випадки коли нерезиденти в судовому порядку домагаються несплати ПЗ.

До того ж, збереження ПЗ порушує положення Меморандуму МВФ, і ставить під сумнів доцільність надання Україні допомоги від впливових міжнародних організацій. Така недалекоглядна позиція органів виконавчої влади призводить до подорожчання іноземної валюти та подальшої девальвації гривні, яка й без того втратила  60% своєї докризової вартості. Це рекордний показник сучасної світової діяльності.

“В той час коли Кабінет Міністрів України вносить законопроект про скасування ПЗ з операцій купвлі-продажу безготівкової валюти, Пенсійний фонд, посилаючись на відсутність бюджету-2010, намагається підвищити ставку збору, – зазначає Генеральний директор Асоціації “Український Кредитно-Банківський Союз” Галина Оліфер. – При цьому на початок 2010 року проблемна заборгованість склала близько 70 млрд.грн., що перевищує 9% сукупного обсягу кредитів. Більше половини запозичень – валютні кошти, тому вирішення питання погашення заборгованості клієнтів через цільову купівлю валюти банками на безготівковому ринку стає необхідною умовою відновлення кредитування  економіки.”